Ми серед зим
найбільше видимі
найбільш тверді
М.Воробйов
А насправді була зима,
білий сніг вривався у світло.
З того боку хурделиці я,
а з іншого – ти в заметілі.
Падав сніг на наші серця.
Стиглий вітер ранив чекання.
Я приходжу у весну одна,
а ти - моя тиша остання.
Намело кучугури слів.
Ти таємно відходиш у гомін.
Я гукаю тобі навздогін...
Невже іній назавжди самотній?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235633
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2011
автор: Лілія Демидюк