Долоні лінія легка
Дарує образу безсмертя.
Ескіза грані напівстерті
У фарби вкутує рука.
Ти нерухома. Та стрімка
твоя душа десь полетіла.
А він домалював би крила,
Та барву ніжності шука...
І ось вже час назавжди йти,
А ти продовжуєш чекати
Чи не захоче підійти,
Чи не наважиться сказати
Хоча би слово. Але тиша
Катує серце, мов ножі.
І ти підеш, та слід залишиш
На полотні його душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235584
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2011
автор: Віта Крижанівська