У чомусь знаходиш, у чомусь втрачаєш,
Життя поверне куди ти не знаєш,
Не знаю і я те, куди я прямую,
Нікого довкола не бачу й не чую.
Не знаю я їх,і уперше мов бачу,
Стою тут сама, не кричу вже, а плачу.
Ніхто не звертає на мене уваги
та далі не пі́ду - не маю відваги.
Залишусь й сидітиму тут безпросвітно,
Ввімкніть хтось, будь ласка, у темряві світло.
Можливо побачу обличчя знайомі,
Хай дивні, страшні, хай вже навть і вкрові.
Живем бо отут в темноті, як звірюки,
Відтопчуть всі ноги, укусять за руки.
У чому причина тебе я спитаю?
На жаль, я також ще нічого не знаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235379
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2011
автор: Тихий дощ