*

Розриває  на  вірші  збунтований  дощ.
Ваше  місто  вгрузає  по  лікті  у  сон.
Все  міраж,  всі  безмежні  заручники  площ
помирають  із  богом  щораз  в  унісон.

Та  немає  нічого.  Фальшиве  тепло
розростається  висохлим  небом.  Мовчи!
Ви  гукайте  у  простір  привіт  чи  алло,
непочутий  цей  світ  і  захрипло  нічий.

Як  все  просто,-  до  краплі,  до  дна  темноти.
Заримовуєш  голос  із  запахом  кмину.
Ми  навічно  одні,  знову  поруч  не  ти,
алегорія  відчаю  із  нікотину.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235251
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2011
автор: Ганна Луцюк