Сплеск емоцій які стиснулись в кулак.Бажання яке хоче вирватись із позолоченої клітки.Я ходжу по сірому місту,дивлячись у безодню.Незнаю чого хочу я йду до мети якої немає.
Твій недопалок ще світиться в потемках моїх думок.Здається переходжу на новий рівень цимже валюсь з ніг падаючи в прірву.
Ти мій наркотик який розїдає з середини мої вени,клітини які вмирають від твого поцілунку,оживаючи від твого дотику.Єдине й неймовірне світло в темряві.
Ти мій алкоголь який теплом розтікається по моєму тілу,гріючи мене пустими надіями.Телефон який світить не твоїм іменем, і не твоїм смс.Порожній спогад у порожньому бутті.
Ти дощ який стікає сльозами по моїх вікнах,нагадуючи мені яка я самотня і водночас твоя.
Недоторканість яка приходить до мене в вісні,щоб зрозуміти яка гіркак правда.
Мрії що паперовими зірками падають до мене в ліжко...
Той справжній і вигаданий світ
Такий яким ти робиш його для мене...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235189
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2011
автор: ШуФлЯдКа