Блукаю у лісі бездонних надій
Збираю уламки нездійснених мрій
Чекаю свідомості чужих речей
Щоб ті танцювали й ламали все в щенд
Щоб мій телефон оживав й помирав
Ніколи не плакала й щоб ти не грав
Щоб темність і чорність у світі була
І щоб я незнала що знову жива
Щоб ти не дивився блакиттю очей
Бо світ мій загинув в червоності стель
І знов сидимо на лаві думок
Дивлюся на місяць заламаний крок
І знову у лісі лишаєм відбитки
Де в інших світах розпиваєм напитки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234991
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2011
автор: ШуФлЯдКа