Одинокий старий клен
Листя жовте осипає.
Був і він колись зелен,
І радів своєму маю.
Вітру зимного зітхання
Проривається в морок.
І гірчить, мов нарікання,
Скрип покручених гілок.
Сяйво місяця мертвотне
Осипає чорну тінь.
Так життя муки солодкі
Здоганяють свою ціль...
́́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234912
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2011
автор: знак питання