Небо дихає віршами,
поглинаючи усе.
Невідомими шляхами
я відшукую тебе.
Я шукаю дуже довго
та не знаю де шукать,
не довідуюся того,
поринаю сумувать.
Я ходитиму до неба,
Я питатиму порад.
знаю все, що мені треба
та такий у мене лад.
Завітаю я до вітру,
що нестиме мою вість.
Вітер тихий, вітер хитрий
буде весело нестись...
ID: 234848
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 14.01.2011 19:22:35
© дата внесення змiн: 14.01.2011 19:22:35
автор: Невідомий Автор
Коментар
Завітаю я „до вітру”,
Що нестиме мою вість.
Зійде промінь, все те зітре,
Чи накриє мокрий лист.
„Я ходитиму до неба” –
щойно шлях знайду туди..
Скажуть там мені: „Не треба –
Бо недовго до біди”.
Бо „до вітру” там... негоже.
Ну і як це розуміть?
На Землі ми, милий Боже,
Наробили стільки „міт”,
Що уже й „присісти” ніде,
Нікуди ногою стать.
Це як далі отак піде –
Будем змушені літать!
14.01.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234872
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 14.01.2011
автор: Omega