Кочового не маю коріння
Та домівку міняла не раз.
То ж в самісінькій фазі цвітіння
Занесло мене аж за Кавказ.
До литок опустила спідницю,
Під рукав заховала плече,
Зажила, як на Сході годиться
І сумління мене не пече.
Я на думці себе упіймала:
Пізнаю, хто - вірмен, хто - грузин,
Відтепер мені звичними стали
Павичі, фейхоа, розмарин.
З апетитом вживаю мацоні,
Лавашем називаю коржі,
Перемазала хною долоні,
Оглядаюсь на оклик: - Баджі!
Поважають дорослі і діти,
Наче все, як годиться роблю...
Але погляд гарячий джигіта
З задоволенням завжди ловлю.
* - звернення до жінки (в перекладі з азербайджанської - сестра)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234739
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 14.01.2011
автор: Галина_Литовченко