Закрила очі на твої гріхи.
Ну що, хіба мені тебе корити?
Отак у нас усіх споконвіків.
І як тебе задумав Бог створити?...
Намилюй очі, я і так сліпа.
Бо, піна твоя вже глибоко сіла.
Брехня усюди... Не моя вина.
Між іншим, за тобою довго мліла.
Давай насип піску у душу знов!
Там вже й один бульдозер став безсилий.
Не слухаю твоїх пустих обмов!
Хоч помирай... Так все одно вже милий!!!
Закриєш мене в стінах? Я втечу!
Бо ж не дарма таки ховала крила...
Не врізав їх. Мене ти не відчув...
І не для нас цей світ один на двох створили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234681
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2011
автор: тепла осінь