На грані болю, останніх кроків,
Очима шукаєш свою «надію»,
Яка рятувала тебе впродовж років,
Живила твою крилату мрію…
Її немає, вона змарніла,
Як квітка що всохла від літньої спраги,
Вона пішла, кудись полетіла…
Та ти, на це, не звернув уваги.
Вона пішла, хоч тебе й кохала,
Її вбивав ти, повільним болем,
А вона все чогось чекала,
Сподівалась на кращу долю…
Вона пішла, не шукай, не треба!
Може думав - вона жартує…
Ти один, тільки вітер, небо…
Це твоя безодня, вона вже не врятує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2011
автор: Katrina