Упала сиза мла в багряну далеч
Вп*ялася в переплетенi стежки
І дивляться з далеку маків гаряч,
Й всміхаються у просі волошки.
Куди не глянь, усе своє , єдине,
Все рідне, незбагнене й чарівне
І свято шепчуть клени:"Батьківщина",
І серце моє стука лиш одне.
Горить душа при погляді одному,
Твоя краса до болю чарівна ,
Тобі віддам свою наснагу й втому,
Для мене ти повік будеш одна.
Й куди б не завела мене дорога,
Я серцем віднайду до тебе шлях.
Понад усе я хочу лиш одного,
Щоб жив повік , твій синьо-жовтий стяг !!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234250
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.01.2011
автор: Конар