вступ:
Спустошення і крахсистеми,
Душевний попіл, чистий бруд.
Самі давно вже знаєм, де ми.
Ти думав: знизу? Знай,
це тут.
Хто ти тепер?
В тобі сидить, кричить, благає
Не світла сила, ні, не та.
Зажди! Відчуй як обіймає
Тебе сліпуча темнота.
Постійно тягне довгі руки
До важелів твого життя.
Вона погасить пекла муки
Без будь-якого каяття.
Лише піддайся, дай, що просить
Ця сила, гарна із лиця.
Вдих, видих, і тебе заносить
У бік, зворотній від Отця.
Поглине, мабуть, поступово,
Покаже силу пустоти.
Себе вже не побачиш знову,
Назад повернешся не ти.
Забрав твою наївну душу
Лихий владика-люцифер.
Тобі залишив мертву тушу,
І сам скажи: хто ти тепер?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234236
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2011
автор: Feo-Dot