20 років вже пройшло
із дня моєї смерті,
та я тоді не знала ще,
що довелось померти.
і зараз вже знайшла нагоду
згадати про минуле.
ненавиджу свою природу -
чому усе забуте?
і серце вирвате з грудей,
душа - в полоні ночі.
ще скільки бачити смертей?
куди дівати очі?
і як загоїти страждання?
як притупити горе?
куди подіти всі вагання?
як висушить сліз море?
а почалось усе давно:
аж 20 років тому.
воно мене тоді знайшло.
страждання. то вже доля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234211
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.01.2011
автор: Анка