Я сиділа на холодній кухні, на самоті, зігріваючи руки об давно остиглий чай, зрозуміла , що крім Нього мені ніхто не потрібен....Він - це моє життя.... Він - це спосіб мого порятунку....від самоти, від болі...відчаю....
Мені потрібні його очі...... руки..якими він зігріває мої... та його блідо-рожеві ніжні - ніжні губи.....Він без слів зміг мені пояснити сенс цього життя... сенс МОГО життя.. Він мій наркотик.. без нього починається ломка... починається все те що було колись... біль.. самотність...відчай..! Він як обезболююча таблетка... Прийде на допомогу...але з часом мусить зникати......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2011
автор: ДиВне_ДіВчиСьКО