Після того літа,з його такими гарячими насолоди дощами,непомітно,наче й не було червоної осіні,прийшла така незтерпна зима.Очікувана.Бо завжди знаєш,що вона прийде і все закриє,як клік "дубль-фініш".Але мозок спеціяльно,підсвідомо закриває від тебе кінцеву сцену і потираючи руки,смієтья пишаючись власною коварністю.
А тут:"Бац!"
Він відвернув очі і погляд його,як наче заскрипів по фарбованій блакитній стіні і впав,де згустилася засохша фарба на червоному,чи коричневому плінтусі.
Треба було мужньо все сприймати,тому він знайшов в плейлісті свого плеєра пісню "Відпусти",треба було додати "фільмовості" в своє горе,і закріпитися пасками безпеки чужого.
Не вистачало того гарячого,солодкого дощу.Сніг танув.Він плакав.
І вона теж.
Вона плакала,хоча вважала себе сильною жінкою.Вона знімала нігтями шкірку апельсину і кусала солоні губи,і кров та клята кров,додавала пекучості.І "фільмовості".Але їй вона була не потрібна,повірте,бо вона була сама фільм,сама мелодрама і сама порно.
Все було малобюджетно й натхненно,все було розраховано на ентузіазмі.Ударники.
Він не дивився ні на її сіськи,ні в її очі.Було соромно,але він не хотів більше дивитися,вдивлятися в її душу.Яке там!Він приносив їй квіти,як на могилу ще живої людини.Вона була жива,для нього мертва.Чому вона вмерла?Закони природи?!Сестричка смерть,курво...
Він носив жалобу йдучі по вулиці і темним лицем пригощався поцілунками,теплими поцілунками,обпікаючими,але вже мертвих губ.Співдружність.
Плакав не витримавши напруги,не вирішвши змагатися з кліткою,чи в'язницею.
І апельсини,вже не смердять,і не пахнуть.Він просто не бачив їх на полицях супермаркетів,і овочевих кіосків,і ні разу не бачив у сусідів на тарілці,що стоїть у них на кухні.Тілько сухе печиво з солодким чаєм.Він не став запитувати продавців,чому немає апельсинів,не хотів.Та й може просто не сезон?
Ну,так зима,баран.
А ти бідний студент.Дуже дорого платити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234038
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.01.2011
автор: Микита Салапита