Тримаюсь за поручень неба,
Летіти, летіти до низу земля,
В невидимих сходах й підлозі потреба,
Бо падати боляче дуже з даля.
Летіти, летіти без крил нема сенсу,
І вітер не в змозі тебе зберегти,
В обійми не візьме оковане серце,
Й навіть окови не можуть спасти.
Падати, падати з прискоренням тіла,
Фізичні закони своє збережуть,
Тепер це життя, ти жить не хотіла,
Міцно в землі вони погребуть.
Упала, убилась, піднялась, ожила,
Старе на нове життя міняй,
Щоб помилки ти не повторила,
В одну й ту саму річку не вступай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2011
автор: Макс Розвора