Прокинься,людино,
і глянь навкруги-
Он гине дитина від злоби й нудьги!
Он гинуть тварини від злої руки.
Прокинься, людино,
і глянь навкруги.
Природа кричить,
і розноситься ехо.
Струмочок дзюрчить,а людина далеко.
Людина та спить,і не чує
Як стогне земля,
аж кипить від люті
І сохне .
Від людської черствості і безнадійності.
Звірячої хижості й страшної дійсності!
Прокинься ,людино,
хай сни твої кляті
Не труять рівнини й домівку маляті!
Прокинься ,людино .
Прийди вже з війни!
Кинь зброю єдино й братів обійми!
Хай мир і злагода прийдуть до нас!
Хай усмішка лагідна
врятує всіх нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233674
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.01.2011
автор: Светлана Буй