Офіціантка поставила на стіл чотири кухлі пива і одразу щезла в глибині натовпу клубу БАР.
- Чуваки, скоро Рафаель випустить мегазапис,- сказав Леон, невеликим ковтком стягнувши піну.
- Ну і шо тут цікавого, у нього завжди кльовий музон. Це і так зрозуміло.
Леонові очі за окулярами звузились у тонкі саркастичні щілини. Він уважно подивився на Немо, потім на Асімо, перевів погляд на Ромео, той не витримав.
- Розказуй, шо ти знаєш, не тягни, Леоне.
- Рафаель розібрав собі голову, чуваки! Він записав те, шо чув сам!
Ніхто йому не повірив, на обличчях друзів з’явились посмішки, вони взялися за свої бокали, Асімо підкурив сигарету, вовтузячись на замалому для його габаритів стільці. Цілковито зататуйований товстун нарешті вмостився і зробив великий ковток.
- Як по-твоєму це може бути? Піар, Леоне, ти як маленький.
- Не вірю, шо ти повівся,- підтримав його Ромео, чухаючи свою жовтогарячу потилицю.
- Тоді як вам це: на днях я розколов сервак лейблу, який опікує Рафаеля. Там були всі дані шодо релізу – дата, місця прем’єр синглу і фотографії процесу запису. Це буде просто бомба, він змінить індустрію назавжди.
Тепер Леон переможно випрямив спину і награно усміхнувся.
- І шо на фотках?- Немо наморщив лоба, нарешті вирішивши втрутитись у розмову.
- Рафаель в центрі студії з сесіонними музикантами, з боку голови виходить кабель, поряд стовбичать якісь доктори. У контракті на сервері лейблу я прочитав, шо звук писався прямо із його внутрішнього вуха! Скоро вже почнеться маркетингова кампанія, самі побачите все.
- Не віриться, але круто, якшо так.
Немо підпер рукою щетинисте підборіддя, яке вже місцями зрідка сивіло відповідно його віку. Асімо привітав якогось знайомого у закуреній глибині клубу, помахавши рукою. Леон, злегка образившись, шо ніхто не захопився експериментом Рафаеля так, як він сам, вирішив дістати свій головний козир. На столі з’явився лептоп.
- А як вам буде сам запис?- Леон вже під’єднував навушники.
- О, це вже діло, давай сюди,- Ромео посунув стілець поближче.
Перший трек починався із звуків свердління, даючи змогу побути на місці новатора, потім почулася синтетична партія клавіш, далі усе інше. Звук був дійсно цікавий – водночас незвичні авангардні тембри інструментів і ясне відчуття присутності. Наче слухач опинився сам у тій студії на місці артиста, а коли Рафаель почав співати, то було ніби сам Ромео співав його голосом. Так він ошелешено прослухав декілька треків, після чого зняв навушники і відвів здивовані очі від фотографій на дисплеї.
- Супер, схоже, шо все так і є… Оце ти дав, Леоне.
Асімо і Немо уважно спостерігали за його реакцією увесь цей час.
- Давай, чуваче, скинь альбом мені на плеєр.
- Та усім одразу кидай,- здався і Немо.
Леон заторохкав по кейпаду, Ромео поклав навушники на стіл і взявся за свій кухоль.
- А я нещодавно чатився з Оцифрованими. Заходжу як завжди на той порожній сайт, а там один із них.
- Ну це вже занадто, ти не повірив у історію з Рафаелем, а сам з привидами розмовляєш?
Товстун поперхнувся пивом, усі знову розреготалися.
- Норд як завжди видав! Чи в тебе теж є фотки і записи з їх сервака?
- Діставай уже і ти свій лептоп!- заливався Леон, знявши окуляри.
Перевівши дихання, Немо витер лоба рукавом.
- Хух… А якого ти повівся, шо то саме хтось із них?
- Поки я шось там набирав на клаві, він встиг пройти через два із трьох моїх «льодів». Довелося висмикнути провід, шоб не спалитися.
- Та лади, не парься. Твої привиди візьмуть тобі ше пива.
Ромео підскочив.
- Якого біса, народ?! Хіба можна так жахати? Розвели, як ламера.
- Було замовлення на один «льодоріз», а на кому ше ми могли його потестити? Не ображайся.
- Твій шмат теж є, вже на рахунку,- Леон швидко прикінчив своє пиво.
- Як можна і досі вірити в цю легенду, не розумію,- досі підсміювався Асімо.
- Я колись накопав, шо на тій базі на Місяці і досі є живлення, втім це ше зовсім нічого не означає.
- Вони на Місяці?!- Ромео знов сів на стілець, уважно слухаючи Немо, і підкурив «Брахман».
- Так, колись теж цікавився. Але стільки часу минуло вже, а вони і досі не дали про себе знати… Шанси, скажемо, невеликі. Там усі при найліпшому розкладі просто овочі.
Він розвів руками. До столу знов підійшла офіціантка і прибрала спорожнілі кухлі.
- Іще чогось?
- Чотири того ж пива.
- Давайте одразу п’ять,- озвався Асімо.
- Будемо дивитися правді у вічі,- підколов його Леон.
Тільки дівиця відійшла від них, як Ромео продовжив.
- А новий транк – це теж якась байка?
- Шо за новий транк? Кожен місяць з’являється шось нове, ти про шо?
- «Тантіб», чи якось так. Лише чутки, але як нібито, дешо справді круте.
Немо перестав його слухати і вже дивився убік, помітивши, шо несуть їх замовлення. Леон знизав плечима.
- Не знаю, шо іше можна вигадати, і без того кайфу вистачає. Навіть якшо брати чисто легальну сторону питання.
Асімо поставив перед собою подвійне пиво, встромив сигарету в зуби і підкурив від тут же піднесеної офіціанткою запальнички.
- А хочеш дізнатися більше?
- Ну,- поквапив його Ромео.
- Пам’ятаєш Вейса, того гоповатого, через якого я пробиваю підпільну дурь?
- Ну так, невже він може підрішати?
- Це отой, такий постійно в окулярах іше?- Немо смутно уявив, про кого йдеться,- та бандит звичайний, невже шось особливе може дістати?
- Та не перебивайте,- Асімо випустив дим набік,- просто він знає чувака, який вже спробував. Кажуть нереальна тема. Того типа звуть Макс, і Вейс обіцяв притягнути його сьогодні на вечірку до Еміля. До речі, котра година?
- Трохи по восьмій,- відказав Немо.
Леон спохватився і прийнявся пхати лептоп до рюкзака.
- О, народ, треба бігти. В мене ше на сьогодні деякі справи.
- Допий хоч пиво, куди спішиш?
- Та вже запізнююсь, здибаємось в мережі.
- Ну давай тоді.
Він поспішно направився до виходу з БАРу, на ходу натягуючи коричневу нейлонову вітрівку.
- А о котрій паті?- запитав Ромео.
- Та ше встигаємо, Норде. Приєднаєшся?- звернувся до Немо.
- Я вже таким не займаюсь, мені там буде нецікаво. Ось це – по мені.
Він перехилив кухоль і за раз випив половину.
Автоматичні двері клубу розійшлися і друзі вийшли надвір. Вуличній ліхтар біля закладу не горів, уздовж шосе деякі ше світили. Перехожих майже не було, як і автомобілів. Північний район у такий час вже був знелюднений. Захмелілий Немо дістав сигарету і штрикнув її у вдоволену посмішку.
- В мережі!..
- Давай.
- Спишемось,- попрощався Ромео.
Вони проводили поглядом силует у темно-сірому макінтоші, який трохи похитуючись, поступово віддалявся і попихкував куривом.
Асімо і Ромео увійшли до станції метро «Північний міст» із обклеєними рекламою стінами. Скрипливий ескалатор повільно спустив їх до шахти підземки, оздобленої посірілим, місцями оббитим, кахлем. Через якийсь час почувся наростаючий грюкіт коліс, із тунелю винирнув іржавий потяг і, стомлено простогнавши, загальмував. Прошипіла пневматика дверей. Хлопці зайшли у порожній вагон і сіли.
- Підготуймося?- Асімо простяг товаришу таблетку.
- А ше не рано?- відказав він, дістаючи із сумки пляшку содової.
- Еміль все одно на хаті, нікуди не вилазе. Це прикольна річ, якшо захочеш дістати - «Сінум».
Вони по черзі запили транки, увімкнули свіжий альбом Рафаеля і стали чекати на хвилю. Трохи згодом шум поїзда став виразнішим, через тіло пробивався до вух, домішався до музики. Вібрації стали майже видимі –вагон, і вони разом з ним пропускали через себе увесь спектр частот. Баси обтікали самі предмети, високі частоти обводили їх деталі. Поручні ніби намагались відірватися від кріплень, аби вигинатися і звиватися в такт музиці, підлога, здавалось, просідала і підіймалась разом із диханням, тьмяне скло на вікнах віддзеркалювало кожен казковий рух у салоні. Це був першокласний транк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233649
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2011
автор: Латишев Сергій