Київський торт

Мені  бабуся  розповіла  про  це.  Вона  все  бачила  на  власні  очі,  якщо  б  хтось  інший  розповів  –  не  повірила  б!  Їхала  вона  в  трамваї  кудись  у  справах,  людей  повно-повнісенько.  Моя  бабуся  сиділа  біля  вікна,  а  поруч  із  нею  –  літня  жіночка,  а  в  неї  на  колінах  здоровезний  «Київський  торт»  -  гарна  коробка,  перев’язана  рожевою  стрічечкою.  «Напевно,  на  День  народження  комусь  везе»,  -  ще  подумала  бабуся.  Та  ось  на  зупинці  в  трамвай  заходять  троє  молодих  хлопців  –  студенти.  У  них  теж  тортик  –  такий  собі  невеличкий  «Сюрприз».  У  пакеті  у  них  щось  брязкотить  –  теж,  мабуть,  на  День  народження  їдуть.  Жіночка  так  замріяно  у  вікно  задивилась,  замислилась…    Доки  трамвай  стояв  на  світлофорі,  хлопці  швидко  зорієнтувались,  миттю  поміняли  її  величезний  торт  та  зникли.  Люди  загомоніли,  хтось  крикнув:  «Тримайте  їх!».  Жінка,  побачивши  новий  торт  на  своїх  колінах,  почала  плакати,  говорячи:  «Бідолашне  моє  кошеня!  Що  з  ним  тепер  буде?  Бідолашне  моє  кошеня!».  Бабуся  кинулася  її  втішати,  а  та,  трохи  заспокоївшись,  розповіла,  що  їхала  за  місто  ховати  своє  кошеня,  що  вчора  померло,  у  коробці  з-під  торту.  Трамвай  поліг  від  сміху,  жіночка  плаче  і  водночас  сміється…  А  я  все  думаю:  які  ж  це  були  обличчя  у  хлопців,  що  відкрили  «Київський  торт»  посеред  святкового  столу?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233432
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2011
автор: Наталья Васильева (Цыгичко)