Я залишаю тобі лиш поцілунки,
серця стук - це тобі мої дарунки
І не видимі грати, які нас закривають,
Мою біль і свідомість натомість пожирають.
Я вирвусь із кайданів, закричу щосили:
"Залиште ви хоч мені спогади чарівні!!!"
Хоч на ранок часто соромно буває,
Але вночі думаєш, що він кохає.
І те задоволення, яке ти відчула,
Ти вже розумієш після цього, що не хотіла,
Та голос внутрішній , який ти почула,
Сказав:"нічого, це потреби тіла..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233195
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2011
автор: Даша Піддубна