Як хочу я над прірвою стояти,
Кричати знову і знову кричати,
Біль свою зрушити в безодню,
Таку страшну, смішну мені не годну.
Я хочу туди серце вирвать і кинуть
Та щось тримає мене за руку,
Душу із тіла хочу я винуть,
Відчути ще одну блаженну муку.
Тої цілунки на тілі забути,
Твій сміх крізь біль і сльози,
Над прірвою краю світу я забуду
І вільною вічно тоді я буду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232990
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2011
автор: Даша Піддубна