Самотність удвох. Чаювання опівночі. Спокій.
Ріка часу думки омиває в воді пізнання.
Або тиша в руці, або в венах омріяний морфій,
Або кожен на завтра вдіває все нове ім'я.
Тільки ти і вогонь. Тільки тиша все лізе у вуха,
І від шуму в сусідів щоденно болить голова.
Ми мовчатимем вічність. У серці настане посуха.
Новий постріл у скроню - несказані щастям слова.
Ти мовчиш - я мовчу. Нас нема. Є самотність удвох.
Виповзають думки - неозвучені крихти любові,
Виростає стіна. Все пробачить замріяний Бог.
Тільки ти не пробачаш. І тиша погладжує скроні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232899
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2011
автор: Галинк@