Я в своїй улюбленій чорній "балахонці"
Із чорною трояндою в руках,
А навкруги темно і тихо як в мороці,
Сиро і душно, страшеннний жах.
Я згорнула попел кохання
У ящик чорний як ніч,
Згоріли вогнем зізнання,
Кинула листи і дарунки твої в піч.
я жодної сльози не проронила,
Бо біль ти мені причинив
Все, що на душі боліло, вже згнило,
Залишився лиш попіл, який чорнів.
На цвинтарі уже північ пробила,
Я дивлюсь у безодню, що падає вниз,
Я не жалкую, що це зробила,
Розвіяла попіл і смуток мій зник.
Лише про чорну троянду зав'ялу жаліла,
Бо це улюблена квітка моя,
Були б у мене крила - за нею б полетіла
Та потрібно відпустити все, що наболіло....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232828
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2011
автор: Даша Піддубна