Покинути писать вірші,
перетерпіти свою долю,
перекричати душу болю,
перехрипіти біль душі
й піти, за вітром, в ніч громОву
на Суд.
На Божий.
На розмову:
"Помилуй, Боже, бо грішив!
Грішив -
так сталось...
Ось, згадалось,
на схилі літ, що у душі,
як при дорозі спориші,
живуть не стоптані надії.
Не постарілі - молодії.
Та час їм вийщов -
не зрости...
Прости...
Як зможеш, то прости."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232730
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2011
автор: ksandr