Поруч на болоті співали жаби,
зорі мерехтіли,
немов пульсували тисячі сердець,
переганяючи, мов кров, тьмяне світло.
А я стояв на балконі,
вслухаючись в далеку дівочу сварку,
й плакав, переповнений буттям,
дякував Всевишньому за ці сльози
і цю тиху радість життя.
Коли ж це було?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232654
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 03.01.2011
автор: rivnyanin