Блакить пронизана сірою млою.
Лине моє серце і я з тобою.
Й сонний люд із тихою ходою,
Розбудиться тільки весною.
У ці хвилини спокою й мовчання,
Єднаюсь я й моє кохання.
Амур вибирає цілі навмання,
Хтозна, може й поцілить в короля.
І скине він корону золоту,
І лиш тобі він висловить турботу,
А ти мовчи і знай свою ціну,
За таку молоду вроду.
І в ніч єднання хмар і неба,
Ти скажеш, що нічого не треба.
Не треба, ти вже своє спіймала.
А тепер скажи, чи справді ти кохала?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2011
автор: Роксолана Сова