Знову кімната затягує м'якістю.
Книжні полиці, віконними тезами
Я не зрівняю із дійсною вартістю
чаю зеленого чашки кремезної.
Вечір подряпано гіллям покрученим.
Фарба зеленістю скніє під'їздами.
Та за дверима, із Вічністю злучними,
Я з почуттями нескорено різними.
Тиша і спокій кочує по теплості
Вітер замовк, зачиняю віконниці.
М'якість диванно стікає в непевності.
Я ж потопаю у вражень околицях.
Ти посміхаєшся в ніч авокадову
Сплеснувши крилами, феньками повними.
Зореподібно в очах міріадових.
Взятий твоїми я залами тронними.
Теплість у обрисах, м'якість у сутності,
погляд сіяючий, посміх віконця.
Всепоглинаюче щастя присутності.
Так я заходив у гості до Сонця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232556
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2011
автор: Невідомий Автор