Люди,як птахи...
Птахи, як люди...
Роздоріжжя днів -
лінії доріг.
На крилі висить
сховане майбутнє...
Непомітний рух...
видих або вдих...
Персональні дії,
напрямки НІКУДИ.
Хтось біжить направо,
хтось летить назад.
Почуття азарту
тягне у минуле,
Обірвались крила
від значних витрат.
Небохмарні будні
золотавим оком
розморозять погляд
на звичайний світ-
Одинока пташка
з невимовним болем
не злетить нікуди...
схований зеніт.
І птахам видніше,
чого треба серцю,
чого хоче доля,
що пророчить світ.
Але ми птахами
жаль,таки не будем.
Надвелика вартість
за один політ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232535
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.01.2011
автор: Іванна Шкромида