Метелики в очах...
Сонячні повіки мружаться від зайчиків.
Ластовиння розтяглось у посмішці від вуха до вуха.
В душі повно маленьких "пурхалець" щастя.
Світле чоло цілується з небом і сонцем.
Крильцями вимірюється час для ігор та мрій.
Намистом котяться сльози від нездійсненних обіцянок.
І йдучи зранку не зрозуміти чи то туман, чи роса лоскоче ногу....? А може слід від розбитого дитячого серця?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232162
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 30.12.2010
автор: тепла осінь