Я навіть не знаю
з якої ти вулиці, міста.
Замерзла до краю.
Збираю зимове намисто.
Лишень пів-години,
і ти вже як рідний мені.
Щось кров'ю калини
напише в снігу погляд твій.
Без рими життя.
Та ти так невміло берешся
за моє перо,
дозволю, бачу як рвешся...
Із спогадів - ніч,
майнула до болю солодка.
Лик твоїх облич
не вкриють від серця колодки.
Те вкраплення нас
не впишеться більше в реальність.
Ти тенор чи бас?
Чи й не розгадаю? Формальність...
Я точно не знаю
звідки ти взявся і досі,
ще броджу по краю,
тримаючи в собі ту осінь...
А ти, споглядаєш
мовчки, з спонтанним бажанням.
Я ще не злітаю,
чекаю на твоє прощання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232155
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2010
автор: тепла осінь