Я крізь вітри і крізь бурани
Іду, здавалось би, вперед.
Не «пас ніколи я останніх»,
Та, все ж моє життя – не мед.
Зірок із неба не зриваю,
В вагон сідаю на ходу
І, хоч би луснув, та до раю
Я знаю, що не попаду.
А в пеклі ось, між казанами
Здається, вже не пропаду,
Бо з головою і руками
Здолаю хоч яку біду.
Життя навчило недаремно
Спливати вчасно з мілини…
Хтось у смолі сидить, напевно,
Хтось – ремонтує казани.
Тож, трохи практики в металі,
Дотепне інколи слівце
І, не вдаючись у деталі, -
Не зовсім пекло вже оце.
Через життєві катаклізми
Іду під сонцем і дощем:
Нехай не бракне оптимізму
На цій землі і десь там ще…
́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232131
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 30.12.2010
автор: Salvador