Закаляю душу, закаляю серце
Так дивно, з тобою можлива відвертість.
Довершена сутність, самотності страх,
Твої незагоєні рани палають в очах.
Низькій поклін тобі миттєва муза
Маю надію, що недовго розум мій нездужа
Не думаю, що серце твоє дійсно кремній,
Хвилююсь все ж про тебе недаремно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232014
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.12.2010
автор: owl silence