Забриніла струна...
В реверансі над обрієм небо.
Віддощилось, заснуло,
снігами світи замело.
Упірнули по груди
над ставом похилені верби.
Білий степ, ніби лебідь,
упав на підбите крило.
Тихо-тихо довкіл...
З-під коліс простягнулась дорога.
Заколисана ріль,
розплела білі коси зима.
Сива кужіль снігів
заворожено стелить під ноги
безкінечність, що обрій
на обвітрених крилах трима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231706
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.12.2010
автор: Omega