Не зупиниш бажання. Від весен – принадне гілля…
Проростає крізь ніч, інфікуючи щастям зіниці…
Ритмізовані рухи - брутальність освятить земля...
Дуже важко лишитись і важко за крок зупиниться…
Вже нічого немає. Лиш сходи скриплять від жаги…
Ніжна м’якість секунд переділена єдністю тиші...
Ми давно вже не друзі. І вперше вже не вороги…
Ми такі, як усі, тільки губи у нас холодніші…
Над палкими зітханнями – небо вершить зорепад…
Задля кого мовчиш, прикриваючи очі зорею?
Я в долонях холодних ховаю обличчя... від зрад…
Щоб не стримати ніч, що не може лишитись моєю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231360
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.12.2010
автор: Юлія Радченко