Колись Ти мене
спитаєш-
Чого я хочу.
І я збрешу, бо так роблю
завжди,
коли не можу жити
без когось.
Я чекатиму, доки Ти знову
наважишся і спитаєш,
чи я Тебе люблю.
І я збрешу, або змовчу,
бо так роблю,
Бо, ТАК, люблю.
І Ти ходитимеш понурий
надвечір і зранку
о десятій.
А я чекатиму, доки Ти сам
вирішиш.
І коли Ти нарешті наважишся-
схопиш мене за руку
і посадиш на той потяг,
яким хочеш від мене
поїхати.
І тоді я буду певна,
що завтра, коли я прокинусь
Ти будеш поруч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231253
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.12.2010
автор: Harmonika