... лише б ти не втомився чекати...
Комусь прийшло в голову створити нас в різних світах,
щоб ти непокоївся там, а я тут чекала від тебе звістки.
В новому році доведеться писати листи на руках,
копіюючи спогади дотиком, на смітник викидати диски.
Моє минуле було чомусь не моїм, я замовчую "вчора",
до зустрічі з тобою не існувало цих вІршів і смутку.
Отак стоїш наді мною, твоя велич занадто прозора
і хочеться йти кудись, зупиняти останню маршрутку.
Ти втомився чекати з"яви, хоч залишилось майже трішки-
стільки нових років ховали нас, будували холодні стіни.
Твій світ із вікна бачу я і сусідська старенька кішка,
яка ніби вже знає про те, що ми все тут зміним.
Коли ти прийдеш, їй мабуть буде час помирати -
звідкись знаю усе це й жалію цю біль котячу.
( Вона дивиться вслід мені, дряпає сумно карти,
щоб ти не блукав...і сльозами людськими плаче).
Їй мало залишилось жити, а значить ти зовсім близько-
можна спокійно пити чай, ковтаючи сніг, як ліки.
Витримую погляд вікна, витримую силу тиску-
лише б не втомився чекати на мене й тільки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231132
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2010
автор: Biryuza