Свіча. Малі пісні стікають у мізерні,
Збираючись у восковім зерні.
Імла. Збагну простори ці озерні,
Втомлю свій звук у вогняному сні.
Майбутнє – мої сни, незримі поривання,
З вітрами неминуча гра.
Яскравий спалах, довге угасання.
Серпнева втома, свічка догора.
У темряві згасає моя днина –
Відбиток вогняних химер,
М’яка, неіменована перлина.
А з вуст слова, як попіл, вітер стер.
Не треба слів жаги п’янкої.
Осердя – тонкий вістрь, незрима втіха.
Знов обпечу його гарячою рукою,
Сховаю стиха від земного лиха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230966
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2010
автор: Мазура Іра