Бувають дні, що серце плаче
Слізьми печалі й самоти
І збите вдарами невдачі
Паде, не мавши сил іти.
Та день новий світає знову,
Ти очі зводиш до висот
І серця радісну обнову
Дарує знов тобі Господь.
А взавтра, як проб’є тривога,
То серце геть відкине плач,
Бо ним вже пройдена дорога
Терпінь, страждань і недостач.
Мов сталь гартована у крицю
Віднині серце в грудях б'є
І завойованих позицій
Життєвим примхам не здає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230945
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2010
автор: Рідний