Ріже очі блакитна сльоза,
Вона стрімко і тихо сповзає,
І тендітні руки, колюча ружа
Їх собою все обдирає.
Ріже розум, не пече вже болить,
І так мало у світі знайшлося,
Щоб ту ружу принаймні на мить,
Хтось забрав із твого волосся.
Хтось не брав, а він це зробив,
Він любив твоє серце і душу,
І без сліз хай воно задзвенить,
Бо він жити для нього примусе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2010
автор: Макс Розвора