Даремно намагалась
Втекти від долі.
Знала, життя поволі
На стежку вірну виведе.
Ти є, ти тут уже існуєш,
Але про тебе ще думати боюсь,
Бо він життя моє марнує.
І Богу досі ще молюсь,
Щоб ти простив мене,
Як я йому простила.
Обгортку в ньому лише любила.
Ця любов мене губила,
Та жити все таки навчила.
В тобі люблю тебе самого,
За погляд, смуток за розмову.
жовтень 2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2010
автор: Олеся Вишня