Моя вічність -кишені, набиті снами.
Біле марево ночі, Його запальничка.
Моя ніжність сидить і сміється між нами.
Так палає оте, що назвалось -дрібничка.
Моя сила –містерія енного ранку,
Де виблискує сніг пурпурово, чарівно.
Пахне хвоєю й чимось смачним до сніданку
І всі мої хвилини –в Його руки…повільно.
Моя музика –голос лиш тих, що є рідні.
Шепіт через дроти о дванадцятій ночі.
Я не можу іти, більш не хочу іти,
Від людей, що хоч раз заглядали у очі.
Моя вірність –закреслені прози і вірші,
Або те, як згадаю і просто всміхнуся.
А до нього-то всі чи інакші, чи гірші,
Та тепер по-новому вдихати я вчуся.
Моє завтра –щоденник, глінтвейн і розмови,
А за вікнами знову лягає сніжність.
Я ж бо навіть із небом не маю змови.
Й так щасливо кружляє десь моя ніжність…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230457
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2010
автор: Крапля неба