Темно!
Та так, що здається лиш тіні не сплять,
Малюють таємність незримі курсори.
Зимового снігу то сіра печаль
На білих, при світлі, колись коридорах.
Все ними укуталось: ніч і зима,
Морозною тишею мла невагома.
Сніжинками вниз лиш летить дивина,
І знову вона, мов солодка оскома.
Таємно й прозоро встеляє все сон,
І вже до весни буде спати природа.
Ледь сумно, що зорі сховавши циклон,
Приховує світлу, яскраву їх вроду.
Ховаються тіні на схилах снігів -
Ліхтар пробудився у сповіді вітру...
Чомусь захотілось, щоб знову згорів,
І справжню вернув неповторну палітру.
21.12.2010 (в ред.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230360
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 21.12.2010
автор: Андрій Гагін