Світу бачити не сила,
Нестерпний біль на мозолях.
Мовити вранці? що щаслива,
Завадив чийсь замок в дверях.
В полоні днів людського роду
Живу, люблю, іноді каюсь.
Ну хто придумав таку моду,
За будь що іти в облогу.
Дідів і прадідів життя
Взиває до поклону.
Передбачати майбутнє нескладно,
Бо вже п'ємо забруднену воду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230353
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.12.2010
автор: Олеся Вишня