Запалене сльозами сиве небо
Чекай, не рви мости! Я йду до тебе!
Розбурхані вітри і сірі силуети
Над головами – страх, зникаючі комети…
Сповільненої дії заплакана самотність
Кусає моє серце, зі смертю грає в кості…
Проклята недостатність то сил, то сили волі
Зриваюсь і стихаю у почуттів полоні…
Дощі і стигла осінь замерли на контрастах
Бажання мов чуже: себе у тебе вкрасти…
Ловити дикий слід, що п’є з долоні небо
Завершити дзвінки, які ведуть до тебе.
Ножем по суперечностях, сильніше і до крові
Серця кохали віддано! Серця були готові!!!
Ми недопили – сталось так, ми були страхом хворі
Ти розірвав хиткі мости під падолистом долі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229863
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2010
автор: Vento