В травні була завірюха,засипала киці вуха.
Стала вся вона біленька,а була ж колись рябенька.
Білизну киця стрясала,оченята закривала.
Хвостом вітер наганяла,все лапками розгортала.
Як же було тут чудово,й сталось це якось раптово.
Киця бігала й втомилась,під вишнею зупинилась.
Там травичка зеленіла,киця спатки захотіла.
Скрутилася у клубочок і вляглася на листочок.
Поки киця тихо спала,вбрання вишня поскидала.
Досить вишенці біліти, прийшла пора червоніти.
Не хвилюйся кошенятко,заглянь краще у горнятко,
Молочко там теж біленьке,а яке ж воно смачненьке.
Це не та ще завірюха,що простудиш свої вуха.
Тебе літечко чекає,теплом своїм обгортає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229746
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2010
автор: Н.Неземна