ТРАВНЕВА ЗАВІРЮХА.

В  травні  була  завірюха,засипала  киці  вуха.
Стала  вся  вона  біленька,а  була  ж  колись  рябенька.
Білизну  киця  стрясала,оченята  закривала.
Хвостом  вітер  наганяла,все  лапками  розгортала.
Як  же  було  тут    чудово,й  сталось  це  якось    раптово.
Киця  бігала  й  втомилась,під  вишнею  зупинилась.
Там  травичка  зеленіла,киця  спатки  захотіла.
Скрутилася  у  клубочок  і  вляглася  на  листочок.
Поки  киця  тихо  спала,вбрання  вишня  поскидала.
Досить  вишенці  біліти,  прийшла  пора  червоніти.
Не  хвилюйся  кошенятко,заглянь  краще  у  горнятко,
Молочко  там  теж  біленьке,а  яке  ж  воно  смачненьке.
Це  не    та  ще  завірюха,що  простудиш  свої  вуха.
Тебе  літечко  чекає,теплом  своїм  обгортає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229746
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2010
автор: Н.Неземна