Неохайні елегії

1

На  заході  сонце  –  розпечене  серце.
На  заході,  де  блукає  моя  душа.
Що  там  мені  на  тому  заході,
Крім  самого  себе?
Хіба  що  посмішка  старого  Леонтія,
Котрий  водить  на  прощу  мою  душу.
Хіба  що  могила  молодшого  лейтенанта  –  солдата  Великої  Імперії.
А  також,
А  також,  друже,  твої  байки,
Перев’язані  мотузками  поліщуцької  правди,
Кінчики  яких  тримає
Святитель  Микола.

 2

Август  шанує  цноту.
Назон  не  пам’ятає,
Що  йому  шанувати,
Крім  слів,  з  яких
Сплітаються  його  елегії.
Цезаріанці  розбили  Помпея,
А  згодом  і  республіканців,
Жалюгідних  в  своїх  удаваних  чеснотах,
Зацькованих  потенційними  переможцями,
Покидьками  та  меткими  фаворитами.
А  всі  разом  будують  сьогодення,
Сьогодення,  схоже  на  едем,
В  якому  не  знають  Бога.
Назон  не  пам’ятає,
Що  йому  шанувати,
Бо  в  нього  не  має  підстав  
Щось  шанувати
В  світі,
Де  Август  шанує  цноту.


3

За  Феогнідом

Мінлива  доба,  як  доріжка  у  синьому  морі,
Що  за  кормою  зникає,  лишивши  піняву.
Хто  зрозуміє,  навіщо  усталений  устрій  
Зруйновано,  наче  очеретяну  хатину?
Хто  зможе  побачить  майбутнє  в  такому  хаосі
Шахрайських  прозрінь  
І  лукавих  повчань  безупинних?
Але  для  відчаю,  Кірне,  немає  причини,
Допоки  на  вічне  надія  у  слові  Господнім.

Феогнід  -  давньогрецький  поет
Кірн  –  персонаж  віршів  Феогніда,  вірогідно,  племінник


4

Занадто  життя,  занадто...
Ні,  занадто  хоті
Буденних  турбот  і  шлунку,
Що  виразку  носить,  як  орден.
Занадто  промов  і  планів
Покращення  доброго  людства,
Що  тисячі  літ  добріє.
Так  мало  у  мене  часу
Лежати,  дивитись  вгору
На  сосен  зелені  крила
І  слухати  скрип  цих  сосен.
Так  мало  у  мене  волі
Мовчати,  мовчати,  мовчати
У  гаморі,  гомоні,  граї
Пристойного  марнолюбства.


5

Згубилась  рима.  Світ  не  знає  ладу
Скрипкових  струн.  Володар  барабанів
Трима  чужий  смичок.  Правічне  слово
В  сучасному  втрача  первісну  сутність.
Натомість  розповзаються  слівця,
Промовки,  мовки,  бовкання,  скавчання,
Мізерне,  хтиве,  ферт  і  черв  і  ять.
Панує  охлос  визначень  убогих:
Прогрес,  тусовка,  рекет,  споживач.
Це  не  слова,  це  тільки  недослівки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229693
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2010
автор: rivnyanin