Я в серці ті пахощі чую.
Вже. Все-ще. Навіки.
Цілую твої я повіки,
Вкрадені долею-болем.
Слова–недоріки.
І докір собі за мовчання.
Ти пахнеш весною,
А я життєдайним (стражда)нням.
І я ще так добре все чую.
З тобою ж.
Цілую твої я печалі,
Свої ж залишаю на потім –
Усе як у казці, лише ідеали
З життям перебрали.
Цілую свої я примари
Такі вже реальні. До сліз.
І слизько – з тобою упали
На дно, де немає надій.
Я чую тебе ще так ясно.
Колись ти погаснеш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229655
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2010
автор: Діана Буцко