Мрії, як небо, неосяжні.
Вони звабливі наче океан.
Ти віриш в них і думаєш, що справжні.
А потім розумієш - це обман.
Ти йдеш за ними вірно і відкрито,
Надієшся на щирість і красу...
А розум тьмариться і вже не піддається,
Лиш хоче вмить вернутись в самоту.
Туди де жив ти без ілюзій
І чітко бачив правду і брехню.
Та пізно вже і правди вже не буде,
І, насліпо, за мрією ти йдеш в пітьму...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229586
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2010
автор: Нічия