Чому йдемо ми не туди?
Чом стільки робимо не того?
Чому не бачимо біди,
Що тихо жде нас за порогом?
Та вже й не тихо - вже кричить
На всю горлянку: "обережно!",
Назустріч нам вона біжить,
А ми сліпі беззастережно.
Прогресу стрімко досягли -
Комп'ютер, в космосі ракети,
Чи в цьому істини лягли? -
Не в рай заповнюєм анкети.
Настав сьогодні день новий -
На крок наблизились до прірви.
Вже насуває буревій,
І що залишить він крім вирви?
Та як? Хіба це вже кінець? -
Не оптиміст я, але знаю
Що доля світу - твій вінець,
Неси його ти аж до краю.
І так хай чинить кожен з нас,
Тоді ми досягнемо згоди.
І зникне вбивчий резонанс
Людини, Бога, і природи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229505
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2010
автор: Feo-Dot